Eppure la realtà non fu facile. Gli

Eppure la realtà non fu facile. Gli emigrati spesso vivevano in condizioni precarie, non potevano mandare i figli alle scuole dei bianchi in Louisiana, non potevano accedere alle sale di aspetto di terza classe alla stazione di Basilea, si vergognavano di usare la lingua italiana in famiglia perché spesso la comunità in cui vivevano li discriminava. Si trattò di un esodo che interessò tutte le regioni italiane, anche se tra il 1876 e il 1900 tre regioni fornirono da sole il 47% del flusso migratorio: il Veneto . (17%), il Friuli /Venezia Giulia , (16,1%) e il Piemonte ( 12,5%). La situazione si capovolse in vent’anni: la Sicilia dette il maggior contributo ( 12,8% con 1.126.513 emigranti), seguita dalla Campania con il 10,9%. L’Italia contribuì con percentuali simili all’esodo verso l’Europa e verso le Americhe, ma una notevole differenza fu nelle zone di partenza: il Mezzogiorno fornì il 90% della propria emigrazione alle Americhe, soprattutto verso gli Stati Uniti, perché il viaggio in treno per raggiungere ì paesi dell’Europa settentrionale non solo era altrettanto lungo, ma costava più di quello sul bastimento.

Результаты (украинский) 1:

Але реальність було нелегко. Іммігранти часто жили в уразливому умов, вони не могли відправити своїх дітей до білого шкіл у штаті Луїзіана, не може отримати доступу до третього класу станції Базель, зали очікування, соромилися використовувати італійської мови в сім'ї, тому що часто громадах, де вони жили вони піддаються дискримінації. Це був вихід, що участь усіх регіонах Італії, незважаючи на те, що між 1876 і 1900 трьох регіонів поодинці надаються 47% міграційних потоків: Венето. (17%), Фріулі/Венеція-Джулія, (16,1%) і П'ємонт (12,5%). Ситуація повторюється в 20 років: la Sicilia називається найбільший внесок (12,8% з 1,126,513 емігрантів), а потім кампанія з 10,9%. В Італії сприяли подібні відсотки на вихід до Європи і в Америку, але один помітне розходження був відправною областях: півдня надається 90% від їх еміграції в Америку, особливо до Сполучених Штатів, тому що поїзд їзди для досягнення країн Північної Європи не тільки настільки ж довго, але коштують дорожче, ніж судна.

Результаты (украинский) 2:

Тим не менш, реальність не просто. Мігранти часто жили в поганих умовах, вони не могли відправляти своїх дітей в школах білих в Луїзіані, не може отримати доступ до зали очікування на вокзалі в Базелі третього класу, було соромно, щоб використовувати італійську мову в сім'ї, тому що часто спільноти, де жили їхні дискримінованим. Це був результат, що зачіпає усі регіони італійські, хоча між 1876 і 1900 вони забезпечили три регіони поодинці 47% міграція: Венето. (17%), Фріулі / Венеція-Джулія (16,1%) і П'ємонт (12,5%). Ситуація змінилася в двадцять років: Сицилія дав великий внесок (12,8% з 1,126,513 іммігрантів), а потім Кампанії з 10,9%. Італія вклад з відсотками подібного результату в Європу і в Америку, але істотна відмінність було в стартових зонах: Південно дав 90% від їх еміграції в Америку, особливо в Сполучених Штатах, тому що подорож тренуватися, щоб досягти я північні європейські країни не тільки як довго, але коштує більше, ніж корабель.

Результаты (украинский) 3:

Але на ділі все виявилося не так просто. Мігранти часто жили в скрутному становищі умови, не міг віддавати дітей до школи білого людей в штату Луїзіана, не могли отримати доступ до зали з третього класу на станції 'Базель', були посоромилися скористатися з італійської мови в сім'ї за те, що вони часто громади, на яких вони жили були дискримінували їх.